11 вересня я мала можливість взяти участь у вебінарі Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти “Транскордонне забезпечення якості у вищій освіті України: поради для українських університетів” (запис доступний за посиланням https://youtu.be/v3Fk4kJQNts?si=Zb5vaMCmmUZ7UP1R).
Цей захід є для мене особливо цікавим, оскільки сфера моїх наукових інтересів охоплює проблематику якості освіти та механізмів її оцінювання. В умовах європейської інтеграції та посилення академічної мобільності питання транскордонного забезпечення якості стає не лише адміністративним, але й методологічним викликом.
Чому це важливо?
Транскордонна акредитація дозволяє українським університетам:
- інтегруватися у міжнародний освітній простір,
- підвищувати довіру до дипломів і кваліфікацій,
- брати участь у формуванні глобальних стандартів якості.
Разом з тим, ця практика висуває низку викликів: від потреби гармонізувати національні та європейські критерії до збереження академічної автономії.
Що прозвучало на вебінарі?
- переваги транскордонного забезпечення якості для українських ЗВО,
- кроки, які університети можуть зробити, щоб отримати акредитацію в іноземних агентствах,
- приклади успішних практик в Україні.
Додатково Нацагентство підготувало порадник для університетів: https://bit.ly/45dLvza
Науковий контекст
Останні дослідження свідчать, що транскордонні механізми забезпечення якості стають невід’ємною частиною міжнародного освітнього простору. Вони підвищують прозорість, мобільність і довіру до дипломів (British Council, QAA & Education Insight, 2024).
Європейські агенції якості у рамках проєкту QA-FIT (ENQA, EUA, EURASHE, EQAR, 2024) підкреслюють, що CBQA може бути каталізатором розвитку університетської культури якості та інструментом для адаптації до викликів цифровізації й інтернаціоналізації.
Паралельно EQAR щороку публікує статистику про транскордонні акредитації в межах EHEA, що дозволяє відслідковувати динаміку й розширення практик CBQA.
У 2023 року набула чинності Global Convention on the Recognition of Qualifications in Higher Education (UNESCO), яка створює підґрунтя для міжнародного визнання результатів транскордонної акредитації.
А дослідження національних агентств, зокрема UKÄ (Швеція, 2024), демонструють, як CBQA інтегрується у діяльність альянсів European Universities.
Таким чином, сучасний дискурс фокусується не лише на контролі якості, а й на стратегічному партнерстві та довготривалому розвитку вищої освіти.
Для зацікавлених колег рекомендую декілька матеріалів:
- British Council, QAA, Education Insight (2024). A Global Framework for Transnational Education Engagement. default/files/global_tne_framework_research_report.pdf
- ENQA (2024). Quality Assurance Fit for the Future (QA-FIT): Final paper. https://www.enqa.eu/wp-content/uploads/QA-FIT_Final-paper.pdf
- EUA (2024). Quality Assurance Fit for the Future — phase report. https://www.eua.eu/downloads/publications/qa%20fit%20report.pdf
- EURASHE (2024). QA-FIT Cross-cutting paper: Quality Assurance and Internationalisation. https://www.eurashe.eu/wp-content/uploads/2024/05/QA-FIT_CrossCuttingPaper_Internationalisation_final.pdf
- EQAR (2025). Cross-Border Quality Assurance in the EHEA — Knowledge Base and Annual Reports. https://www.eqar.eu/kb/cross-border-qa/
- UKÄ (Swedish Higher Education Authority) (2024). Transnational Quality Assurance. https://www.uka.se/download/18.2ca0d3f8190a6afec6e76/1723802131077/Report%202024-14%20Transnational%20Quality%20Assurance.pdf
- UNESCO (2023). Global Convention on the Recognition of Qualifications in Higher Education. https://www.unesco.org/en/higher-education/global-convention
